ПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Укладати, ув’язувати в пакунок, паку і т. ін. для транспортування, перенесення, перевезення або зберігання. Петруня в конторі швидко пакує свої речі (Вас., III, 1960, 351); На палубі давали шкурам охолонути, а потім пакували їх до трюму (Трубл., І, 1955, 148); // Щільно укладати, звичайно закриваючи, у яку-небудь тару. Пакують гриби у решета або легкі кошики з дранки (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 108); Між яблунями — гори яблук. Це тут сортирують їх, пакують в ящики, (Головко, І, 1957, 443).
2. Наповнювати чим-небудь, збираючи в дорогу (валізи, сумки і т. ін.). Думбадзе з Коломійцем пакували свій чемодан (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 428); — Будівельники, як геологи, завжди вічні кочівники.. Як тільки підніметься і причепуриться місто, настав час пакувати чемодани (Літ. газ., 11.VII 1958, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 19.