ПАКУ́НОЧОК, чка, ч. Зменш. до паку́нок. Носильщики [носильники] несли за ними силу коробочок, пакуночків і всякої всячини (Л. Укр., III, 1952, 522); Батько, взутий уже, щось за пакуночок, в папір загорнений, бережно поклав у спідню кишеню бокову в піджаці (Головко, II, 1957, 120); Складені невмілими чоловічими руками кінці пакуночка розпалися (Мушк., Серце.., 1962, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 19.