ПАЛА́ДІЙ, ю, ч. Рідкісний тугоплавкий метал сріблясто-білого кольору, що належить до платинових металів і використовується в техніці, медицині і т. ін. як каталізатор. На початку XIX ст. були відкриті паладій, родій, осмій та іридій (Заг. хімія, 1955, 618).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 20.