ПАЛАМА́РКА, и, ж., розм.
1. Дружина паламаря. Вже й побігла [мати] до сусід, і до кумів, .. і до писарки, і до паламарки… (Кв.-Осн., II, 1956, 129).
2. Те саме, що палама́рня. Увійшов до паламарки: я враз побачив там на якійсь жаровні силу недопалків од свічок (Мик., Повісті.., 1956, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 20.