ПАЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. Знищуватися в сильному вогні, зазнавати дії всепоглинаючого вогню. Човни і байдаки палали, Соснові пороми тріщали, Горіли дьоготь і смола (Котл., І, 1952, 103); Далеко під горами ревіли гармати, палали села, а чорний дим розтягався змієм по синьому небі (Стеф., І, 1949, 192); Горіли поля, палав хліб (Довж., III, 1960, 24); // Горіти, даючи велике полум’я, сильне світло або виділяючи багато жару. Біля підніжжя пагорбів палали багаття (Десняк, Десну.., 1949, 496); Полум’я в неї [німфи] велике палало на вогнищі, й запах Кедра сухого й пахучої туї далеко по всьому Острові линув (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 98); Палає буйним полум’ям піч, раз у раз з’являється на яскравому тлі вогню знайома постать: сестра! (Гончар, II, 1959, 140); У кузні палає горно, Навіть іскри летять над полем (Забашта, Нові береги, 1950, 59); * У порівн. Місяць світив уповні, зорі наче палали — одна зоря поломніш від другої (Вовчок, І, 1955, 292); // безос. Три дні й три ночі, не втихаючи, палало; на четвертий день випав дощ і загасив пожежу (Мирний, IV, 1955, 248); У печі палає, як у гуті (Вовчок, І, 1955, 124).
2. чим і без додатка. Давати або випромінювати яскраве світло; світитися. Сонце височенько уже. Мигтить, палає у небі (Тесл., Вибр., 1950, 127); Довго ще палав маяк живим вогнем, і багряні відблиски гойдалися на воді… (Ткач, Жди.., 1959, 34); В театрі столичному люстра палає (С. Ол., Вибр., 1957, 92); // Бути яскраво освітленим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає [зустрічає] (Шевч., І, 1963, 238); Ясна зала вся світлом палає (Л. Укр., І, 1951, 348); Місто палало електричними вогнями (Томч., Готель.., 1960, 27); // перен. Виділятися яскравим кольором, забарвленням (звичайно червоним). Між зеленим морем листу на дереві подекуди визирали, як сивина в голові, пожовклі листочки; на рові од поля палав уже кущ глоду (Вас., Вибр., 1954, 28); Якраз тоді маки цвіли, розквітали — На схилах жаріли, у долах палали (Нагн., Вибр., 1950, 157); Три свіжі краплі кров’яні В коня палають на копиті (Фомін, Вибр., 1958, 194).
3. перен. Бути у пропасному жару (перев. від хвороби). Тільки тепер вона почула, що всі кістки в неї болять, а голова палає, мов хоче розскочитися з болю (Гр., І, 1963, 269); В гарячці я палав, і рани Були гарячі, як вогонь (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 57).
4. перен. Дуже червоніти, ставати гарячим від приливу крові. Очі її блищали ще дужче, ніж звичайно, лице палало від швидкого ходу і внутрішнього зворушення (Фр., VII, 1951, 92); Вуха в Бекіра палали, як жар, голос тремтів од обурення, і в очах стали сльози (Коцюб., ІІ, 1955, 161); Ларині щоки палали, і вона радісно посміхалась чомусь уві сні (Шовк., Інженери, 1948, 97).
5. чим, від (од) чого і без додатка, перен. Бути охопленим яким-небудь сильним почуттям, з пристрастю віддаватися почуттю, справі і т. ін. Як увійде [Олена] та поведе очицями, що як терен-ягідки, на пана сотника, то в нього язик стане мов повстяний, і не поверне його, а сам аж пала (Кв.-Осн., II, 1956, 156); Він аж палав тепер від нетерпіння побачити Ніну (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 346); Розчинилися навстіж, як від вибуху, двері, і дівчина, палаючи гнівом і збудженням, з’явилася на порозі (Собко, Біле полум’я, 1952, 172); // Виражати сильне пристрасне почуття (про очі, погляд, обличчя і т. ін.). Я бачу, погляд твій палає від погорди (Л. Укр., IV, 1954, 83); Управитель помітив, як палають у хлопця очі, коли він дивиться на живописні роботи (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 63); Дідусь, це ти мені тоді про Гарібальді й Віолетту розповідав. Слова прості пливли. Неначе у поета, палав твій зір… (Сос., II, 1958, 353).
◊ Се́рце (душа́, кров і т. ін.) пала́є в кого і без додатка — хтось переживає сильне почуття, пристрасть і т. ін. Я відчуваю, що серце палає, пломеніє, хочеться одного: щоб повторився, щоб був вічним той сон (Збан., Сеспель, 1961, 188); Серце в його [Чіпки] вило; душа палала… (Мирний, І, 1949, 305); Ясним вогнем мої палають груди, — Тебе в душі, як чайку окрилю (Нагн., Вибр., 1950, 146).
6. перен. Проходити бурхливо, навально (про бій, битву, війну і т. ін.). Бій палав, як грізна блискавка, Аж здригавсь від вибухів Дунай (Гойда, Угор. мелодії, 1955, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 21.