ПАЛЬНИ́Й, а́, е́.
1. Здатний до горіння, згоряння. Танк мчав палаючи. Вздовж усієї вулиці з горішніх поверхів на нього сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю: одні влучали, інші падали обік танка, поперед нього — весь асфальт горів (Гончар, III, 1959, 279).
2. у знач. ім. пальне́, ного, с. Паливо, звичайно для двигунів. Машина мчиться легкова, літак гуркоче срібний, комбайн виходить на жнива, їм всім пальне потрібне (Забіла, У.. світ, 1960, 116); Атомний криголам зможе брати з собою запас ядерного пального на рік плавання (Ком. Укр., 11, 1957, 34); // перен., розм. Спиртні напої, випивка. Ще зранку .. усе було приготовлено до бучного весілля. Маша з подругами спекла, що належить. Мої друзі принесли пального (Ю. Янов., II, 1954, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 34.