Слово "паля" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПА́ЛЯ, і, ж.

1. Стовп, що забивається в грунт як опора для якої-небудь споруди. Посеред ставу убито чотири палі товстеньких, а угорі позв’язано вірьовками та.. якось-то хитро та мудро попереплутувано (Кв.-Осн., II, 1956, 174); Дубові палі під мости вбивають в дно ріки, щоб через міст могли пройти важкі грузовики (Забіла, Одна сім’я, 1950, 79).

На па́лях — високо на помості, насланому на спеціально вбиті в грунт стовпи. Убогі хижі на бамбукових палях туляться біля самої води (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 131).

2. Загострений з обох кінців кілок, який вбивають, вкопують у землю як опору для чого-небудь або як огорожу. Загородили [рибалки] загороду для кухаря, на кухарський курінь, закопали в пісок палі, примостили зверху балку й повішали казани (Н.-Лев., II, 1956, 226); * У порівн. Молодці рубали грубі ялиці, загострювали їх з обох кінців, мов палі (Фр., VI, 1951, 132); // перен. Старовинний спосіб смертної кари, при якому засудженого страчували, насаджуючи на такий кілок. [Яким:] Народ так плавом і пливе до Хмельницького. [Золотницький:] На тих, хто повстає, суть шибениці й палі (Гр., II, 1963, 538); Ще тоді, коли Семен із Силантієм переступили поріг до покоїв "царевича", вони були вже засуджені на палю (Ле, Хмельницький, І, 1957, 102).

На па́лю садови́ти (саджа́ти, сади́ти, посади́ти, збива́ти, зби́ти і т. ін.) кого — страчувати кого-небудь, насаджуючи на загострений кілок. От вояки були [запорожці]: сто чоловік, а від них тисяча тікає. Його збивають на палю, а він дулі сучить… (Панч, Іду, 1946, 57); — Стривай, пане, — сказав Хліб. — Не віддавай мене на ганебну смерть, як пса. Не стріляй.. Звели посадити мене на палю, дай вмерти достойно лицарською смертю, як умерли батько мій і дід (Довж., І, 1958, 250); Сі́сти (потра́пити, піти́ і т. ін.) на па́лю; Скона́ти (вме́рти і т. ін.) на па́лі — бути страченим на загостреному кілку. Невже йому роковано загинути тут, у глушині, або наложити головою в козацькому поході, або сісти на палю десь у Стамбулі?! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 39); — Чи його схопили й десь катують? Чи.. давно сконав на палі? (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 33.