ПАМ’ЯТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Здатність добре запам’ятовувати. Батько справді раз у раз хвалився своєю пам’ятливістю (Крим., Вибр., 1965, 341); — Такого файного козака забути? Пане гетьмане, кепсько ж ви цінуєте пам’ятливість молодої жінки, — зухвало озвалася графиня (Ле, Наливайко, 1957, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 38.