ПА́НВА, и, ж., діал. Сковорода (зокрема солеварна). Се була також величезна рівнина, по якій, мов звізди на небі, були розсіяні незліченні великі огнища з приставленими до них кітлами, ще більшими, як панви в соловарні [солеварні] (Фр., II, 1950, 123).
ПАНВА́, и́, ж., зневажл. Збірн. до пан 1, 2. — Ото ще як били панву прокляту в дев’ятсот п’ятому, то я вже й тоді був свідомим і страх як ненавидів їх (Збан., Малин. дзвін, 1958, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 42.