ПАНО́ПТИКУМ, у, ч. Музей або тимчасова виставка рідкісних речей, воскових фігур і т. ін. В кінці площі, коло собору, де була карусель, гойдалка і паноптикум, стояв натовп (Смолич, Дитинство, 1937, 61); * У порівн. Дайте тільки час — покаже [М. Гоголь] тисячам, десяткам тисяч глядачів пороки, які збирає, мов у паноптикумі, в своєму новому творі (Полт., Повість.., 1960, 512).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 48.