ПАНЧО́ХИ, чі́х, мн. (одн. панчо́ха, и, ж.). Виріб машинного або ручного в’язання, що одягається на ноги за коліна. Старий Сулейман поскидав капці, поклав ноги у білих панчохах на софі і пахкав з довгого цибуха (Коцюб., II, 1955, 128); Знайдено спосіб приготування штучного волокна, м’якшого і міцнішого, ніж шовк. З цього волокна роблять гарні і міцні тканини, парашути, найтонші панчохи (Наука.., 3, 1957, 24); // Такий виріб, зшитий з сукна, хутра і іншого матеріалу. Йшли всю ніч, не зупиняючись. Піски опівночі стали холодними як лід і ноги клякли в хутряних панчохах і чоботах (Тулуб, В степу.., 1964, 70).
◊ Си́ня панчо́ха див. си́ній.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 54.