ПАНІ́ЙКА, и, ж. Зменш.-пестл. до па́ні. В хаті панійка тонка Крутить пана товстяка (Гл., Вибр., 1951, 220); Молоді панійки реготались, панночки для виду поопускали очі у землю (Мирний, III, 1954, 273); Навіть серед читачів, котрі вважали себе народолюбцями, зустрічалось немало, схожих на ту панійку, що гірко плакала над книжкою з народного побуту, довідавшись з неї, що селяни-"мужики", виявляється, не п’ють вранці кофе… (Талант.., 1958, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 45.