ПА́ПА1, и, ч. Глава католицької церкви й Ватікану. Отим положено конглавом: Хто без святої булли вмер — У пекло просто; хто ж заплатить За буллу вдвоє, ріж хоч брата, Окроме папи і ченця, І в рай іди! (Шевч., І, 1963, 264); — Життя людське без пап, без церкви краще. Це я на власному досвіді переконався (Мокр., Сто.., 1961, 87).
Па́па ри́мський — те саме, що па́па1. Сидів [Хома], розпустивши вуса, за столом у садку католицького попа і паплюжив за віщось перед ним папу римського (Гончар, III, 1959, 322).
ПА́ПА2, и, ж., дит. Хліб. Старший хлопчик лазить по хаті, .. знай голосить та докуча матері, просячи папи (Кв.-Осн., II, 1956, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 55 - 56.