ПА́ПКА1, и, ж. Обкладинка з картону, шкіри і т. ін. для зберігання паперів, малюнків, нот та ін. Часом він брав з папки якийсь папірець і зачитував цифри (Донч., Ю. Васюта, 1950, 42); Ботанічну папку найчастіше виготовляють з двох картонних кришок, обклеєних палітурним папером (Гурток "Умілі руки..", 1955, 162); // Про те, що міститься в такій обкладинці. Махоткін розгорнув папку, що лежала на столі, і довго та уважно читав її (Тют., Вир, 1964, 343).
ПА́ПКА2, и, ж., дит. Те саме, що па́па2. Поснідала [Оксана] трошки, дала й дитині папки (Кв.-Осн., II, 1956, 458); Дитина.. почала кректати. — Чого ти крекчеш? — запитала її Пріська. — Папки хочу, — відповіла стиха дитина (Л. Янов., І, 1959, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 58.