ПАПЛЮ́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. паплю́жити. Старий лікар розгорнув першу з газет. — Ні, не цю, — відхилила її місіс Ліліан, — у цій нічого не знайдете нового, крім паплюження вашого минулого (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 58.