ПАПЛЮ́ЖНИЙ, а, е. Яким паплюжать; непристойний, безсоромний. — Коли я та почую про неї якесь паплюжне слово, — поліном по голові! (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 58.