ПАПУ́ША, і, ж.
1. спец. В’язка, пака тютюнового листя. [Палажка:] Я тобі завтра куплю папушу тютюну (Кроп., II, 1958, 123); Тютюн уже перезрів, але жовте листя ніхто не пасинкував, не складав в папуші (Шер., В партиз. загонах, 1947, 21).
2. розм. Те саме, що па́чка 1. Тугі папуші новісіньких червінців, тридцяток, соток лежали, вивалившись із чемодана (Гончар, Людина.., 1960, 212).
3. перен., розм. Млява, неповоротка людина; тюхтій. Він.. людина без усякого темпераменту — папуша (Л. Янов., І, 1959, 446).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 59.