Слово "папірець" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПАПІРЕ́ЦЬ, рця́, ч.

1. Зменш.-пестл. до папі́р. [Горніг:] Що, паннунцю, не маєте якого шмаття?.. А з шмаття буде гарний білий папірець (Л. Укр., IV, 1954, 222); З столу злетів маленький папірець і впав посеред кімнати (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 240); — А чи нема у вас, дідусю, папірця, що ви козак? — ухопився він за останнє (Тулуб, Людолови, І, 1957, 198).

Ла́кмусовий папіре́ць — те саме, що Ла́кмусовий папі́р (див. ла́кмусовий).

2. розм. Те саме, що папі́р 2. Столярчук витяг з широкої кишені брезентовий гаман, а з нього наші контракти і ще якісь папірці (Мур., Бук. повість, 1959, 54); — Оце тобі, — вийняла мати з кишені папірець, — Тимошина посвідка (Головко, II, 1957, 639).

3. ірон. Діловий документ. [Надія:] А може б ви, товаришу директор, хоч під час обіду не порпалися у тих нещасних папірцях? (Мороз, П’єси, 1959, 247).

4. розм., заст. Асигнація. — Прошу не забувати, що й з мене належиться частка на вінок… — Спасибі, — обізвався доктор, ховаючи жовтий папірець (Коцюб., І, 1955, 166); Лісовський, хвилюючись, видобуває з кишені гаман, незручно виймає з нього.. скрипучий папірець і простягає його молодиці (Стельмах, Хліб.., 1959, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 57.