ПАРАБОЛІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до параболи. Для повного подолання тяжіння Землі потрібна швидкість 11,2 кілометра на секунду. Вона називається другою космічною, або параболічною, швидкістю (Наука.., 2, 1959, 8); У давній українській літературі існували два способи алегоричного осмислення сюжетів — фабулярний та параболічний (Рад. літ-во, 8, 1965, 26).
2. мат. Який має форму параболи (у 1 знач.). Ньютон встановив, що обчислення параболічних і гіперболічних шляхів виявляється необхідним при вивченні руху комет (Бесіди про всесвіт, 1953, 33).
3. спец. Який має форму параболоїда. Угнуті дзеркала (параболічні) знаходять надзвичайно важливе застосування при виготовленні прожекторів (Курс фізики, III, 1956, 276); Преображенський схопився з стільця й обличчя його перекосилося, як відображення в параболічному дзеркалі "кімнати сміху" (Ле, Міжгір’я, 1953, 515); Параболічний рефлектор; // Заснований на застосуванні дзеркала, що має форму параболоїда. В 1956 році в Алжірі французи побудували сонячну батарею, яка складалася з параболічного рефлектора (Знання.., 11, 1965, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 61.