ПАРА́ДНО. Присл. до пара́дний 2, 3. Якраз підоспіла неділя, і була нагода одягтися парадно (Козл., Весн. шум, 1952, 87); Стіл у столовій парадно білів і на ньому, у високій кришталевій підставці, червоніли свіжі троянди (Коцюб., II, 1955, 298); Основне приміщення клубу — великий зал для глядачів — оформлено парадно (Архіт. і буд., 1, 1955, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 62.