ПАРАДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Брати участь у параді (у 1 знач.). Їм усміхалася надія парадувати перед цісарем у нових мундурах [мундирах] (Фр., III, 1950, 190); Хай діди та прадіди глянули б на Хомцю, що в темній хаті вродився, а в запічку зріс.. Стоїть ниньки у всіх на виду, парадує перед народами (Гончар, III, 1959, 414).
2. перен. Робити що-небудь для параду, показу, для зовнішнього ефекту, ..хижак-держава [царська Росія] пробувала парадувати перед населенням у світлій ролі дбайливого кормильця нею ж обібраного народу (Ленін, 6, 1969, 262); — Ось що, братухо, — мовив на те Карпенко. — Парадуватимеш потім, а зараз є у нас серйозніші справи (Козл., Весн. шум, 1952, 87); // розм. Невчасно вбиратися в новий, парадний одяг, взувати нові чоботи і т. ін. — Добрі, — кажу, — маєте чоботи, вуйку. І давно вже ви так собі парадуєте в них серед літа? (Козл., Сонце.., 1957, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 63.