ПАРАЗИ́Т, а, ч.
1. Організм, що живе всередині іншого організму або вростає в нього і живиться його тканинами, соками і т. ін. Будучи внутріклітинними паразитами, віруси, на відміну від бактерій, не мають навіть власного обміну речовин (Наука.., 11, 1962, 28); // Комаха (воша, блощиця і ін.), що живе на тілі людини або тварини і живиться їх кров’ю. Для боротьби з нашкірними паразитами.. ставимо ванни, наповнені сумішшю піску з попелом (Соц. твар., 3, 1956, 40); [Бочкарьова:] Послала їх усіх [лікарів] перевіряти.., чи єсть паразити (Корн., І, 1955, 107); * Образно. Чого тільки не витерпіла Україна від цих паразитів [отаманів] на її благородному тілі! (Вишня, І, 1956, 274).
2. перен. Той, хто живе, експлуатуючи чужу працю. Багаті і шахраї, це — дві сторони однієї медалі, це — два головні розряди паразитів, вигодуваних капіталізмом, це — головні вороги соціалізму.. (Ленін, 35, 1973, 194); Її [Комуни] ім’я — всі ті, кого віками в підвалах, шахтах паразит гноїв (Сос., І, 1957, 482); // Той, хто уникає праці і живе за рахунок інших; дармоїд. [Кай Летіцій:] Ніхто й не радить жити паразитом на Палатіні! Діла є доволі (Л. Укр., II, 1951, 363); — Треба, щоб народ полюбив працю, не ставився до неї, як раб.. Фізичну працю ненавидять раби й паразити (Довж., І, 1958, 455).
3. розм. Той, до кого ставляться з презирством через його негативні якості. — Товаришу Павлов, — насмілився подати голос Карпо, — я не паразит! Присягаюсь, що або здохну, або стану людиною! (Ю. Янов., Мир, 1956, 235); Я ніколи не був шантажистом, Паразитом, хвальком, брехуном.. Я з потворами тільки змагався І лишався самотнім в борні (Олесь, Вибр., 1958, 318); // Уживається як лайливе слово. Ще й Лукії нема, нікому й поскаржитись на них, паразитів… (Гончар, Тронка, 1963, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 63.