ПАРАЛЕЛІ́ЗМ, у, ч.
1. мат. Рівна на всьому просторі відстань між лініями або площинами. Паралелізм осей.
2. Незмінне співвідношення, супровід двох явищ, дій. При вивченні перебігу відновних процесів у дослідах на судинній системі виявився також певний паралелізм між функціональним станом слинних залоз і відновленням кров’яного тиску (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 22); // Аналогія, подібність, спільність характерних рис; повторення, дублювання чого-небудь. Партійні організації не підміняють радянські, профспілкові, кооперативні та інші громадські організації трудящих, не допускають змішування функцій партійних і інших органів, непотрібного паралелізму в роботі (Статут КПРС, 1971, 37).
3. літ. Поетичний прийом, заснований на однаковій синтаксичній та інтонаційній побудові кількох речень. В багатьох творах А. Малишко використовує паралелізми, а також ритмомелодику народних пісень (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 26).
4. муз. Однаковий інтервал у русі голосів при багатоголосому співі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 64.