ПАРАЛІЗУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. і док.
1. Приходити до стану паралічу.
2. перен. Ставати бездіяльним, не здатним на рух, дію, вчинки і т. ін. — Я звернув увагу, що народи, підкорені ним [Чінгісханом], буквально завмирали, паралізувались духовно (Гончар, IV, 1960, 75).
3. тільки недок. Пас. до паралізува́ти 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 65.