ПАРА́ША, і, ж., розм. Велике відро у тюремній камері для екскрементів і помиїв. [Тиміш:] Одна шана, одна тюрма, одні кандали носили, одні параші нюхали (Мокр., П’єси, 1959, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 67.