ПАРАШУ́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до парашу́т і парашути́ст. Я дістав собі шмат парашутного стропа й ховав його од усіх (Ю. Янов., II, 1954, 79); Парашутний значок; // Признач. для виготовлення парашутів. Парашутне полотно; // Признач. для стрибків з парашута. Йду додому стежкою вузькою, вже крізь віти світяться вогні, парашутна вишка наді мною, і шумить мотор удалині (Сос., II, 1958, 7).
2. Стос. до парашутизму. Парашутна школа; Парашутні рекорди.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 68.