ПАРИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех.
1. Відбивати шпагою або шаблею удар противника (у фехтуванні); // Відбивати удар противника (у спорті взагалі). Ботвинник грав надзвичайно точно. Він своєчасно парирував усі спроби Смислова створити атаку (Веч. Київ, 9. V 1958, 3).
2. перен. Відбивати, спростовувати напади або докази противника в суперечці. Ярослава рішуче парирувала удар: — Ми вже говорили з вами на цю тему (Дмит., Розлука, 1957, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 69.