ПАРКАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Те саме, що парка́нчик. Ось невеличкий гайок, немов збита докупи черідка врунастих овечок, хатинка з підсліпуватим віконцем, напіврозібраний парканець (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 70.