ПА́РКОВИЙ, а, е.
1. Який знаходиться, розташований у парку (в 1 знач.). Дикі пущі, що оточували наоколо замок, тисячами рук перероблені на паркову садовину (Стор., І, 1957, 366); Паркова алея; // Признач. для влаштування, оздоблення парку. Першотравневий гай Києва прикрасила ще одна паркова скульптура (Літ. Укр., 21.VIII 1965, 1); Парковий міст.
2. Прикм. до парк 2. Тепер зварювальні роботи можна робити майже на всіх паркових коліях (Роб. газ., 29. І 1965, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 71.