ПАРНОКОПИ́ТИЙ, а, е.
1. Який має в копиті два однаково розвинених пальці (про ссавців). До великої рогатої худоби належать корови й бики. Це — парнокопиті тварини з масивним тулубом (Зоол., 1957, 159).
2. у знач. ім. парнокопи́ті, тих, мн. Ряд травоїдних ссавців, що мають у копиті два однаково розвинених пальці. Кабан належить до ряду парнокопитих (Зоол., 1957, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 72.