ПАРОКІ́НКА, ПАРОКО́НКА, и, ж., розм. Підвода, запряжена парою коней. — Я колись служив у нашого дідича, та що то за пан? Парокінкою їздив, та й то такою, що тілько тьфу! (Фр., III, 1950, 144); Чотири пароконки з дзвониками на дугах, з рушниками на оглоблях.. шукали виходу, летячи прямо повз кулемет на площу (Довж., І, 1958, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 74.