ПА́РОХ, а, ч., діал. Парафіяльний піп. Отець парох, як лошак, побіг до хати, аби комісар його не запримітив (Стеф., І, 1949, 208); Перерівський парох отець Чубатий сидів на трьох селах і на двох церквах (Козл., Сонце.., 1957, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 76.