ПАРСУ́НА, и, ж., розм., заст.
1. Обличчя, фізіономія. Рушником обтер парсуну (Сл. Гр.).
2. Портрет. Як же роздивиться наша Явдоха, що се мана, що се не справжній салдат [солдат], а тільки його парсуна, — засоромилась (Кв.-Осн., II, 1956, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 76.