ПА́РУБЕНЬ, бня, ч., спец. Половина нетовстої, розпиляної вздовж колоди або її замінника, що застосовується для обладнання стінок парників і теплиць. У приміських радгоспах і колгоспах парникові парубні роблять з бетону та інших довговічних матеріалів (Овоч., 1956, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 80.