ПАСИ́В, у, ч.
1. Менш ініціативна, менш діяльна частина колективу, суспільства.
2. фін. Сукупність боргів і зобов’язань підприємства, установи. Пасив банку; Підрахувати пасив.
3. лінгв. Категоріальна форма стану, що утворюється за допомогою частки —ся, приєднуваної до дієслів дійсного стану, і вказує на таке відношення, коли реальний об’єкт дії виступає в реченні як підмет, а реальний суб’єкт (виконавець дії) виступає як додаток в орудному відмінку без прийменника.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 85.