ПА́СКА, и, ж.
1. Солодкий здобний високий білий хліб циліндричної форми, що за православним звичаєм випікається до великодня. Газдиня вже вчиняє паску. Місить тісто з побожними думками, стараючися гнати від себе всяку злість і нечисть (Хотк., II, 1966, 37); З пухкої жовтої середини паски, печеної, видно, на молоці та крашанках, блищав кінчиком золотий ланцюжок (Гончар, II, 1959, 73).
2. церк.,розм. Те саме, що вели́кдень. У широких пробоях тих бійниць тирчали [стирчали] горлаті жерла пушок, з котрих у великі свята, от як на різдво або на паску, стріляли (Мирний, IV, 1955, 15); Забув, якого року, навесні, напередодні паски, повідь случилась така, якої ніхто, ані дід наш, ні дідова баба не знали (Довж., Зач. Десна, 1957, 483).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 86.