ПАСКУ́ДНЕНЬКИЙ, а, е, зневажл. Зменш. до паску́дний. [Коломійчиха:] Оце замість сподіваного багатства послав мені господь зятька! [Свиридиха:] Нема що гріха таїти, — паскудненький… (Стар., Вибр., 1959, 328).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 87.