ПА́СТВА, и, ж.
1. збірн. Віруючі, що живуть в одній парафії і правлять релігійні обряди в одній церкві; парафіяни. Проспівавши на криласі майже все, що йому призначено під кінець служби, Кирило звернув увагу на якесь дивне переглядування пастви (Довж., І, 1958, 175).
2. діал. Пасіння. Волів прижене з пастви (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 89.