ПА́СТИРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до па́стир. Всім пастирським серцем і глибокою попівською кишенею щиро горнувся, ластився і липнув [до пана] далекоглядний отець Варлам (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 300); // Належний пастирю. В буді під коршмою лежав лютий, пастирський пес (Фр., VІІІ, 1952, 221); // Власт. пастирю. [Лука:] А ви, отче, досить оригінально розумієте свій пастирський обов’язок (Галан, І, 1960, 465).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 91.