ПА́СТКА1, и, ж.
1. Пристрій для ловіння звірів, птахів, рідше — риби. Люди працьовиті розкинули майстерні сіті, сільця поставили, пастки, по кущиках позасідали, принадоньки понакладали, та й ну ловить думки-пташки (Л. Укр., І, 1951, 279); Вершомет поставив пастки і вирішив найближчими днями спробувати мисливського щастя на острові (Трубл., Лахтак, 1953, 117); Давайте готувати пастки на ховрахів (Коп., Подарунок, 1956, 73); // перен. Таке місце, з якого немає виходу, не можна вийти, вибратися. Тисячами капканів, безліччю трясовинних пасток чигає Сиваш на людину (Гончар, II, 1959, 397).
2. перен. Хитрий маневр, прийом для заманювання противника в невигідне, небезпечне становище. Батава дійшла до вузької перейми і зупинилась в непевності, боячися пастки (Стар., Облога.., 1961, 35); Коли Наполеонові донесли, що Багратіон вислизнув з уготованої йому пастки, люті не було меж (Кочура, Зол. грамота, 1960, 84).
ПА́СТКА2, и, ж., діал. Паща. Ото роззявив пастку! З колесами їдь — не зачепишся (Номис, 1864, № 6589).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 91.