ПАСТУ́ШИТИ, шу, шиш, недок. Пасти стадо, череду, отару і т. ін.; бути пастухом. Два хлопчики в мене — один чотирнадцяти, а другий дванадцяти літ — пастушать у добрих людей (Фр., І, 1955, 370); І ось Юрко пастушить уже з хлопчаками (Козл., Ю. Крук, 1950, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 92.