ПА́ТОЛОЧ, і, ж., діал. Місце, де хижак з’їв тварину, і залишки тварини на цьому місці. Так жалко стало Даринці півника, що вона сіла коло тої свіжої кривавої патолочі та й заплакала (Вирган, В розп. літа, 1959, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 95.