ПАТРОНЕ́СА, и, ж.
1. Жін. до патро́н12-4. 15 грудня того ж [1922] року він [театр] урочисто відзначав сорокарічний ювілей своєї патронеси — першої на Україні народної артистки республіки — Марії Заньковецької (Мист., 5, 1957, 39); — Приїжджайте обоє на храм: вшануємо святу Варвару, нашу Ковалівську патронесу (Кач., II, 1958, 24).
2. У буржуазному суспільстві — дама — заступниця якої-небудь благодійної установи. Приїзд графині-патронеси застукав матушку Раїсу зненацька (Донч., III, 1956, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 98.