ПАТРОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Займати по відношенню до кого-небудь становище патрона (див. патро́н1 3) або патронеси (див. патроне́са 1). Як і вся рота, Хома патронував малого телефоніста і де тільки міг — протегував йому (Гончар, III, 1959, 314); Хіба могла вона [графиня] допустити, щоб газети почали писати про цей випадок у притулку, який вона патронує? (Донч., III, 1956, 29).
2. Здійснювати патронат (у 3 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 98.