ПА́ТРУБОК, бка, ч. Коротка трубка, що служить відводом від основної труби, від резервуара, з’єднує частини трубопровода, приєднує його до чого-небудь. Мотор востаннє натужився, загарчав і заглох. Крізь патрубок пробився пар, було чутно, як в сотах радіатора клекотіла, кип’ятилася вода (Логв., Давні рани, 1961, 172); У патрубку, що приєднує піч до труби, теж є засувка для регулювання тяги (Колг. Укр., 8, 1958, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 98.