ПАТРІО́Т, а, ч. Той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги. Радянський народ своєї Батьківщини великий патріот (Укр.. присл.., 1955, 406); — Я не гірший патріот від другого: я люблю своє рідне (Март., Тв., 1954, 218); — Ми поважаємо патріотизм у всякій нації, — заспокійливо говорив художникові старшина Багіров. — Бо ми самі патріоти (Гончар, III, 1959, 230); * Образно. Геолог повідомив, що колгоспники не тільки з Аксютинець, а й з усієї околиці — великі патріоти нафторозробок (Ле, Опов. та нариси, 1950, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 97.