Слово "пауза" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПА́УЗА, рідко ПА́ВЗА, и, ж.

1. Тимчасова зупинка, перерва в мові або розмові; мовчання, мовчанка. — Ну, кажи мені сам, що маю з тобою зробити? Посадить у тюрму?.. Пауза. Тупо дивиться зв’язаний (Коцюб., ІІ, 1955, 258); — Я вам одверто кажу.. (По павзі). Жаль, дуже жаль мені вашого сина (Хотк., І, 1966, 172); Кожне речення, тобто висловлювання, що виражає закінчену думку, обов’язково відділяється на письмі крапкою, а в усній мові паузою (Худ. чит.., 1955, 95).

2. перен. Взагалі проміжок, зупинка у чому-небудь, між чимсь. Тут все йде дощ, але з паузами (Л. Укр., V, 1956, 357); У двері хтось постукав.. Після короткої паузи грюкання повторилось (Панч, В дорозі, 1959, 72); На усій землі широкій Лягла вечірня каламуть. І те, що просто зветься — спокій, На фронті паузою звуть (Дмит., Вітчизна, 1948, 147); // зах. Перерва між уроками в школі. Далі, на паузах, виходячи зі школи або перед початком години, ми заходили в розмови (Фр., IV, 1950, 226).

3. Перерва в дії, у мові дійових осіб і т. ін. як засіб сценічної виразності, психологічного ефекту. [Орест:] Нащо ви се говорите! (Пауза). Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу (Л. Укр., II, 1951, 43); Тут Хрєнов підняв грубезний палець і зробив артистичну паузу, щоб перевірити враження (Довж., І, 1958, 448).

4. Ритмічно впорядкована перерва у звучанні музичного твору або якої-небудь його частини і значок на позначення цієї перерви. Дуже часто трапляється, особливо в творах поліфонічного характеру, що не всі хорові голоси співають одночасно, разом. Деякі з них співають у той час, коли інші витримують паузу (Осн.. диригув., 1960, 106); Грав оркестр. У паузах чутно — рявкали автомобілі ген за вокзалом (Головко, І, 1957, 59).

5. Перерва у розмірі вірша, звичайно пропуск ненаголошеного складу.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 99.