ПАХВА́, и́, ж. Внутрішня частина плечового згину. Старий Петро Джеря.. взяв хліб під пахву й пішов з одним старостою до батюшки (Н.-Лев., II, 1956, 180); Місцями вода сягала пахв, і бійці брели мовчки, піднявши зброю над головами (Гончар, Новели, 1954, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 100.