ПАХКОТІ́ТИ1, ти́ть, недок., розм. Підсил. до па́хкати. Пахкотять, пересовуючись рейками, пукаті парові підйомники з високими драбинами (Крот., Сини.., 1948, 216).
ПАХКОТІ́ТИ2, ти́ть, недок., розм. Підсил. до па́хнути 1. Ти [Київ] струганою пахкотиш сосною, Тебе вінчає прозолоть легка, І угорі усюди над тобою Рука будівника (Бичко, Простота, 1963, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 100.