ПАЦІЄ́НТ, а, ч. Хворий, що звертається до лікаря. Тут [у берлінській лікарні] і пацієнти єсть надзвичайні, наприклад, дівчинка 10 літ приїхала з Африки (Л. Укр., V, 1956, 254); Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря, і до нього почали приходити пацієнти (Дмит., Наречена, 1959, 15); Чимало говорять пацієнти про чуйність, майстерність спеціалістів лікарні (Веч. Київ, 15.І 1963, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 102.